Не змарнуй літо


Нібито розпогодилось. Літо все попереду, а для мене це значить майже обов'язкові дві прогулянки на день із Леоном, тож на якісь плани часу особливо не буде. Підвищення температури зовні ще вбиває здатність мислити, тож великих надій на навчання я не покладаю, але зроблю, що в моїх силах.

У рамках програми "Не змарнуй літо!" я буду:
1. Наповнювати своє життя кольорами і барвами. І відсипати із того Леончику.
2. Нарешті відірватися із рукоділлям на всі сто! Почала вишивати три хлоп'ячі сорочки хрестиком, тож хотілося б за літо їх всі дошити. А ще буду вчитися в'язати джгути із бісером.
3. У мене в планах купити скакалку і почати стрибати на прогулянках малого. Це виглядатиме дуже дивно і я ніяковітиму ще довго, але після весняної програми хочеться більше руху. Буду намагатися ще якісь вправи виконувати вдома, але у нас тут обіцяють пекло, тож не знаю, наскільки регулярно це вийде.
4. Не хочу закінчувати свій французький період - треба довести цей блок до логічного завершення. І японитися теж із новими силами!
5. Щотижня пробувати щось нове. Нові рецепти, нові види занять, нові підходи!
6. Трошки більше уваги приділяти тілу і здоров'ю.

Хто зі мною?

Весна минає - підсумки

Не встигла озирнутися, а весна вже закінчується. Думала, що встигатиму щотижня відписуватися про успіхи, та якось геть не знаходила мотивації ще й пости довгі писати і не завжди все виходило так, як хотілося. Треба хоча б якісь підсумки підбити.

Collapse )
  • Current Mood
    в очікуванні (на літо)

Перший тиждень - все чудово


У мене особлива любов до починання разних штук і життєвих (а над усе - життєствердних) програм. Тому перший тиждень пройшов на ура з плюсом і похвальною грамотою.
Змусила себе таки написати твір про видатну історичну постать на курси, встигла і повчити ієрогліфіку на вівторок (за що маю особливу печатку "よくできました" від викладачки), і слова трошки підтягнула. А ще немало встигла самостійно - два з половиною уроки по підручнику по кандзі Tobira, дві теми по лексиці у Shin Kanzen Masuta, а ще нарешті дочитала шосту главу японського Гаррі Поттера. Французька теж не стоїть на місці: "Сім'я Тібо" просунулася на 30 сторінок.
Якихось падінь у настрої на цьому тижні теж немає, я щодня у захваті - весна все потихеньку забарвлює у салатовий, зелений, фіолетовий, жовтий, а вишукувати ці делікатні і різкі зміни навколо перетворюється на захопливий щоденний квест. Передоз красою? Можливо, це все мої щоденні яблучка? Не знаю, у першій половині тижня харчувалася невдало. Але у мене наразі такий дивовижний п'янкий стан, майже закоханості, за відсутності, власне, закоханості.

(no subject)

Як сьогодні ми добре погралися із Леончиком! Хоча сьогодні і хмарно, сонечка теж вистачало, а ми жовтенькою крейдою намалювали іще одне на асфальті у хвилинку, коли сонячного було не так багато. Леон на самокаті трохи мобільніший, і ми прогулялися сусідніми дворами, щоб подивитися на перші квіти на клумбах - і він не нудьгує, і я більше рухаюсь. Сьогодні милувалися на примули і фіалки, та й барвінок от-от розпуститься. Ці малесенькі крапочки зеленого, фіолетового і жовтого кольору на сірій землі звеселяють спрагле на барви око більше, ніж навіть троянди влітку - бо вони ж ПЕРШІ.

Мама дозволила мені трохи поніжитися у ліжку, і це ще один позитивний момент. Коли і Леон висипається, і я, у нас день сповнюється різними іграми, веселощами і розвивальні заняття відбуваються дуже природньо. От сьогодні ми встигли і розкидати детальки пазлів і мозаїки (це "річечка" така у Леона була), і зібрати їх докупи і по коробках, а потім відшукати пірамідку із виступами і скласти ще й її. Послухали із десяток аудіокнижок із українськими народними казками, гортаючи сторінки паперової книжки, подивилися нову англійську книжку із екрана ноута. Начитаний по самі вуха Леон радо розділив зі мною захват від ідеї про салатики і яблучка, і від сьогодні він трохи допомагає мені різати їх, а потім їсти. Ввечері перевірили заколисувальний ефект від перекладів радянської дитячої класики - перевірені часом Михалков і Чуковський на вимордовану прогулянкою ввечері дитину діють ну просто таки магічно.

А "Весна для душі і тіла" почала втілюватися у життя навіть без моєї безпосередньої участі. Мама сьогодні зранку віддала купу використаного паперу, який ми відкладаємо окремо від іншого сміття, сусідському хлопчикові, щоб здав макулатуру в школі. Невеличкої купи хламу позбулися. =)
У попередньому місяці потихеньку я склала собі приблизний список літератури, яку опановуватиму для підтвердження N2 у грудні. Хочу скласти іспит знову і подивитися, наскільки зможу за рік підвищити бали. У списку, здебільшого, посібники із лексики і ієрогліфіки від N3 до N1, бо граматика у мене нібито була норм. Ще треба звернути увагу на аудіювання, але це вже я планую після літа. Знаючи, що Леон сьогодні рано вкладеться, я вже підготувала роздруківки і електронні версії підручників на цей вечір.
А ще я вибрала 3 книги, які читатиму для моєї власної "французької весни". Хочу закінчити давно розпочаті "Troisième Humanité" (47/305) Бернара Вербера, I том "Les Thibault" (65/511) Роже Мартена дю Гара і "Madame Bovary" (98/500) Флобера, бо вони мені "очі муляють" і давно. Вже домовилися із сімейкою Тібо, що вони завжди їздитимуть зі мною у сумці і сподіватимуться на вільну хвилинку у мене. Якщо навіть я всі не прочитаю, але купка недочитаних книжок зменшиться, я вже буду задоволена.
Помітила, що не планувала нічого в плані рукоділля, але не крутити щось у руках я все рівно не зможу, тож за це можна особливо не хвилюватися.
Сьогодні двічі влаштовувала фізкультурну п'ятихвилинку. Це я, звичайно, на радощах початку справжньої весни і нового проекта, але взагалі це дедалі більше схоже на регулярну щоденну розминку. За березень у мене поки що виходило разочків 4 на тиждень максимум, але головне для мене те, що вже є натяк на регулярність занять.

Весна! (Так, я трохи прибарилася)

Прочитала кілька десятків постів із власного блогу про різні корисні життєві програми. І, як інколи у мене трапляється, сама себе надихнула. Дякую собі із минулого. Очевидно, перший місяць весни я вже прожила (хоча визнаю, що не так вже й бездарно), але на залишок весняних днів нехай буде новий тег - Весна_для_душі_і_тіла.


Що це буде, я ще не знаю, але хочу:
* більше сонця і руху в житті собі і Леонові;
* обов'язкові яблучко і фруктовий чи овочевий салатик на день;
* забагато японської не буває, хай її буде ще і ще;
* навчитися робити японські солодощі;
* повернутися до мов, які закинула із народженням сина. Наприклад, до французької;
* позбутися значної частини хламу із життя взагалі і шаф зокрема;
* помічати прекрасне і позитивне навколо, а негативних думок і слів потихеньку позбуватися.
Завтра виймаю свої магічні червоні черевики і лечу виконувати квести із своєї програми.

Тут ще є хтось живий? Хто зі мною? Не обов'язково брати за основу мою програму - ви можете слідувати своєму покликанню і своїм потребам.

Одне велике досягнення чи багато маленьких?

Сьогодні на розмовному клубі обговорювали тему досягнень в житті. Якби не виняткова особливість цього зібрання клубу, я б не пішла взагалі, скоріше за все. Але я дуже рада, що сходила. Такі цікаві речі проговорювалися, що я навіть дорогою додому все думала про сказане і воно перепліталося із моїми власними, невимовленими думками. Що ж зробиш, навіть дещо переступивши мовний бар'єр, я все таки маю купу думок, які я навіть не беруся висловлювати японською.

Є люди, які ретельно працюють в одному напрямі, тож основні досягнення і результати у них в цій сфері. Зосередження на одному предметі дозволяє суттєво поглибити свої знання у ньому, а також швидше і ефективніше досягати поставлених цілей. Частіше відбувається переоцінка пройденого шляху і на перший план висуваються нові цілі. Таким чином, людина нібито постійно перебуває у русі, а швидкість поступу додає азарту і мотивує на нові звершення. Та от що робити, якщо ціль важко досягається чи навіть на шляху до неї раптом спіткає невдача? Часто-густо після низки невдач людина впадає у депресію.
З іншого боку, є люди, які розпорошуються на багато захоплень, на різні види діяльності, цікавляться всім і відразу. Наприклад, талановиті люди здебільшого мають багато різних інтересів. Хоча поступ у кожній сфері відбувається повільніше, та гарно розподіливши час, можна досягати певних результатів то в одній сфері, то в іншій. Якщо щось не ладиться із однією справою, можна перемкнутися на іншу, а коли настрій після поразки покращиться, можуть з'явитися нові ідеї чи хоча б натхнення повернутися до першої справи. Таким чином, людина легше сприймає поразки взагалі.

Більшу частину свого життя я займалася усім і відразу. Але в якийсь момент мені спало на думку, що якщо дотримуватися другої моделі, перескакуючи із одного на інше, все рівно можна ніколи не досягнути великих звершень більш, як у одній-двох сферах діяльності і на це знадобиться занадто багато часу. Я відчула це на собі вкрай гостро, коли я така-розтака із купою інтересів (бісер, гачкування, в'язання, малювання, іноземні мови, кулінарія, культура, історія, психологія, антропологія і купа різних -логій, а ще ж хочеться і художню книжку почитати, і серіал чи фільм подивитися, і з друзями поспілкуватися) після народження сина втратила можливість планувати свій вільний час на власний розсуд, а фактичний час для цих інтересів вкрай зменшився. Промучившись кілька місяців, намагаючись встигнути просуватися по всіх фронтах, як і раніше, я все ж дішла до висновку, що треба зменшити кількість того, що планується, бо досягнення у кожному окремому виді діяльності забарилися. І розслабилася. Те, що мені дуже хотілося зробити, я потихеньку, помаленьку, але регулярно робила. А от те, що робилося тільки тому, що і це теж інколи "треба", бо "раніше робилося", я відклала на невизначений термін. Відразу усього не зречешся, тож залишилися (окрім догляду за маленьким) японська мова, в'язання (яке чудово уживається із переглядом усілякої всячини на планшеті), кулінарні експерименти і улюблені книжки.

Можливо, саме у той час, який я приділяла улюбленим справам, я не могла виокремити певне досягнення і навіть сильно переживала з приводу того, що не вдається все зробити так, як я могла раніше. Визнаю, мене навіть інколи дратувало те, що треба залишити логічно незавершений шматок роботи (скільки уроків із японських підручників проходилися у 3-5 підходів там, де передбачений один день! скільки раз в'язання ховалося у кошик на незакінченому ряді! скільки раз Леон прокидався саме тоді, коли у книзі був найцікавіший момент! а ще скільки разів газ вимикався під недовареною стравою у каструлі, бо не було впевненості, що я зможу підійти на кухню впродовж наступної години!). Потім найголовнішим для мене стало взагалі братися за щось із наміченого, дарма яким маленьким може бути моє досягнення за конкретний день чи тиждень. Останнім часом всі мої "величні" досягнення саме із цього звуженого кола інтересів.
Зараз дивуюся, чого не утнула щось таке, поки ще Леон не стрибав по мені. Навіть маленькими порціями, навіть маленькими кроками, можна досягати досить суттєвих цілей. Нещодавно читала книжку про втілення принципів кайдзен у життя. Запишалась собою, бо якось дійшла до подібного способу мислення самостійно. =)

Цікаво, мене ще хтось читає? Я так давно не писала.
Розкажіть, ви людина однієї великої справи чи вам необхідно постійно змінювати рід діяльності і ви маєте купу інтересів? Чи є у вас особливий спосіб пережити відсутність прогресу в улюбленій справі? Як часто ви зупиняєтесь, щоб вдихнути-видихнути і підбити якісь підсумки? Наскільки успішне досягнення цілей вас мотивує на подальший поступ?

На вимогу небайдужих )))

Насправді, в цьому році святкувати якось і не хочеться. Утім, дата така, що геть зовсім відвертітися не вийде, тож доведеться забгати подалі бажання посидіти десь вдома в куточку с пледиком, котом і дитиною (у різних просторових комбінаціях) і виповзти кудись.
Пост відкритий, сюди буду редайректити усіх, хто насмілиться при мені згадати про день ікс і, не дай Боже, перепитатися, що мені дарувати.
Деякі організаційні моменти:
ЧАС І МІСЦЕ. Наразі цілком філософське питання, тож прошу активно долучатися до обговорення. У мене геть малогабаритна кімнатка і по ній стрибає ласий до ласощів і подарунків (запропонуйте, як уникнути тавтології?) нащадок. Напружила (визнаю, не надто сильно) свою фантазію, і можу запропонувати наступне:
Collapse )

(no subject)

Оглядываясь на этот месяц, с удовольствием отмечаю, что даже если бы наметила себе какие-то конкретные планы по японскому, кроме "когда будет время и получится, буду заниматься", у меня не получилось бы заниматься более интенсивно. Практически воплощающие принципы кайдзен усердие и прилежность. Один из одолженных у nichiun учебников продвинулся на 4 урока, другой (посложнее) - на 3, а ещё заканчиваю повторение по Kanji Master Volume 2. А ещё мы нашли чудесного репетитора и теперь параллельно мучаем учебник с заданиями по аудированию среднего уровня, Minna-no Nihongo Chuukyuu и (о, радость!) мой любимый Kanji Chuukyuu 700. И, как годится, ночами ещё щёлкаются сезонами японские сериалы. Хе-хе-хе, происходит практически полное погружение по ночам.
И, как это ни странно, Авалончик ещё и готовит, вяжет, читает художественные книги и мучает за ушком давертёнка и кота. О_о Я наконец-то раздвинула пространственно-временные рамки? Нет, просто немного больше нагрузила папу и бабушку =)

Цветущая ложка

Сегодня день радования вкусовых рецепторов. Завтра днём жду в гости на чай подругу, которую давно не видела, а ещё дольше не общалась с ней по душам. А вечером у меня занятие с любимой ученицей и не менее любимой подругой в одном лице. Давно уже говорила себе, что помучаю духовку при следующем всплеске социальной активности, а тут так всплеснулось, что аж захлёстывает!..

Очень надеюсь, что меренги, которые вот только запрыгнули в духовку, получатся и я смогу порадовать девушек вкуснейшим десертом, которым поделилась кондитер Юлия Савицкая в онлайн-издании Flavour. А если нет, уже обзавелась запасным вариантом в виде молочного суфле из ВК, так что вкусовые рецепторы не будут разочарованы.


А название поста такое необычное, потому что я балую себя зелёным чаем с жасмином. Шарик сплетённых вручную листиков чая и лепестков жасмина очень красиво распустился на серебрянной ложке, на которой я этот шарик погрузила в кипяток. Сначала он долго "дышал" под водой: шевелился, выпускал пузырьки воздуха, а потом расцвел, как роза при ускоренной съёмке. И вкус чая мне понравился, и время, проведённое с ним.

Ножницы времени

Когда свободного времени реально становится меньше, а обязанностей значительно больше, неизбежно приходится расставлять приоритеты и отсеивать, удалять менее значимое из жизни. Или хотя бы сознательно расстаться с ним на длительное время.
Мои приоритеты расставили себя сами, пускай даже я немного трепыхалась и пыталась что-то изменить в какую-то другую сторону. В жизни каждого человека есть такие вещи, которыми хочется заниматься в абстракном светлом будущем, и такие, о которых не задумываешься, потому что всё равно ими занимаешься всегда. Из того, что я не просто хочу оставить в своей жизни, а без чего просто не мыслю себя нынешнюю, первое место равноправно занимают вязание и японский (другие языки опять отодвигаю с огромной надеждой не растерять знания). Даже очень невыспавшаяся и уставшая, я всё равно тянусь к этим двум занятиям. Несколько минут разглядывания интересных кружевных идей, исполнений в разных нитках и мотивчиков, которые как будто ожидают воплощения в готовой вещи, буквально придаёт мне сил. Немного времени на прописи иероглифов и разборку грамматических конструкций к экзамену - и появляется ощущение завершённости дня, довольство за отличный тайм-менеджмент, благодарность семье за эту возможность.
Заботу о себе я в последнее время немного отодвинула на второй план, не зацикливаясь на внешнем, но и следя за тем, чтобы мне было максимально приятно и комфортно в своём теле. Теперь у меня коротейшая стрижка и уход за волосами стал намного легче. Правда, каждое утро этот ирокез приходится укладывать в нечто, что муж назвал причёской первой леди (а мне понравилось-то как), но пока получается. Накупила себе витаминок для кожи и волос, буду повышать общую стрессоустойчивость организма!
Похудательно-оздоровительную программу я поставила на паузу, возобновлю с осени, пока с тренировками перебой (потому что надо или прыгать, или расписывать листочки странными корявыми письменами и я выбрала последнее).